Тирзепатид, новий агоніст подвійних рецепторів (GLP-1/GIP), привернув значну увагу в останні роки завдяки своїй ролі в лікуванні діабету. Однак його потенціал у лікуванні серцево-судинних та ниркових захворювань поступово проявляється. Нещодавні дослідження показують, що тирзепатид демонструє вражаючу ефективність у пацієнтів із серцевою недостатністю зі збереженою фракцією викиду (HFpEF) у поєднанні з ожирінням та хронічною хворобою нирок (ХХН). Клінічне дослідження SUMMIT показало, що у пацієнтів, які отримували тирзепатид, спостерігалося зниження ризику смерті від серцево-судинних захворювань або погіршення серцевої недостатності на 38% протягом 52 тижнів, тоді як показники функції нирок, такі як eGFR, значно покращилися. Це відкриття пропонує новий терапевтичний підхід для пацієнтів зі складними метаболічними порушеннями.
У серцево-судинній сфері механізм дії тирзепатиду виходить за рамки метаболічної регуляції. Активуючи рецептори GLP-1 та GIP, він зменшує об'єм адипоцитів, тим самим зменшуючи механічний тиск жирової тканини на серце та покращуючи енергетичний метаболізм міокарда та його антиішемічну здатність. Для пацієнтів з HFpEF ожиріння та хронічне запалення є ключовими факторами, а активація подвійних рецепторів тирзепатидом ефективно пригнічує вивільнення запальних цитокінів та зменшує фіброз міокарда, тим самим затримуючи погіршення серцевої функції. Крім того, він покращує показники якості життя, за якими повідомляють пацієнти (такі як KCCQ-CSS), та фізичну здатність.
Тирзепатид також демонструє багатообіцяючий ефект у захисті нирок. ХХН часто супроводжується метаболічними порушеннями та запаленням низького ступеня. Препарат діє подвійним шляхом: покращуючи клубочкову гемодинаміку для зменшення протеїнурії та безпосередньо пригнічуючи процес фіброзу нирок. У дослідженні SUMMIT тирзепатид значно підвищив рівень eGFR на основі цистатину С та зменшив альбумінурію незалежно від того, чи була у пацієнтів ХХН, що свідчить про комплексний захист нирок. Це відкриття відкриває новий шлях для лікування діабетичної нефропатії та інших хронічних захворювань нирок.
Ще більшої уваги заслуговує унікальна цінність тирзепатиду для пацієнтів з «тріадою» ожиріння, HFpEF та ХХН — групи з типово поганим прогнозом. Тирзепатид покращує склад тіла (зменшуючи накопичення жиру та підвищуючи метаболічну ефективність м’язів) та модулює запальні шляхи, тим самим забезпечуючи скоординований захист у багатьох органах. Оскільки показання до застосування тирзепатиду продовжують розширюватися, він готовий стати основною терапією в лікуванні метаболічних захворювань із супутніми захворюваннями.
Час публікації: 21 липня 2025 р.