Варденафіл дигідрохлорид Лікування еректильної дисфункції 224785-91-5

Фармакологічна дія
Цей препарат є інгібітором фосфодіестерази 5 типу (ФДЕ5). Пероральне застосування цього препарату може ефективно покращити якість та тривалість ерекції, а також підвищити рівень успішності статевого життя у чоловіків з еректильною дисфункцією. Ініціація та підтримка ерекції статевого члена пов'язані з розслабленням гладком'язових клітин кавернозних тіл, а циклічний гуанозинмонофосфат (цГМФ) є медіатором розслаблення гладком'язових клітин кавернозних тіл. Цей препарат запобігає розкладанню цГМФ, пригнічуючи фосфодіестеразу 5 типу, тим самим спричиняючи накопичення цГМФ, розслаблення гладких м'язів печеристого тіла та ерекцію статевого члена. Порівняно з ізоферментами фосфодіестерази 1, 2, 3, 4 та 6, цей препарат має високу селективність до фосфодіестерази 5 типу. Деякі дані показують, що його селективність та інгібуючий вплив на фосфодіестеразу 5 типу кращі, ніж у інших інгібіторів фосфодіестерази 5 типу. Інгібіторів фосфодіестерази 5 типу небагато.

Лікувальні властивості та застосування

1. При застосуванні разом з інгібіторами CYP 3A4 (такими як ритонавір, індинавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин тощо) може пригнічувати метаболізм цього препарату в печінці, підвищувати концентрацію в плазмі, подовжувати період напіввиведення та збільшувати частоту побічних реакцій (таких як гіпотензія, зміни зору, головний біль, почервоніння обличчя, пріапізм). Слід уникати застосування цього препарату в комбінації з ритонавіром та індинавіром. При застосуванні в комбінації з еритроміцином, кетоконазолом та ітраконазолом максимальна доза цього препарату не повинна перевищувати 5 мг, а доза кетоконазолу та ітраконазолу не повинна перевищувати 200 мг.
2. Пацієнтам, які приймають нітрати або отримують терапію донорами оксиду азоту, слід уникати використання цього препарату в комбінації. Його механізм дії полягає в подальшому посиленніконцентрацію цГМФ, що призводить до посилення антигіпертензивного ефекту та збільшення частоти серцевих скорочень. При застосуванні разом з блокаторами α-рецепторів це може посилити антигіпертензивний ефект та призвести до гіпотензії. Тому використання цього препарату заборонено тим, хто приймає блокатори α-рецепторів. Дієта з середнім вмістом жиру (30% калорій з жиру) не мала суттєвого впливу на фармакокінетику одноразової пероральної дози 20 мг цього препарату, а дієта з високим вмістом жиру (більше 55% калорій з жиру) може подовжити час пікової дії цього препарату та знизити його концентрацію в крові. Пік становить близько 18%.

Фармакокінетика
Швидко всмоктується після перорального застосування, абсолютна біодоступність таблеток для перорального застосування становить 15%, а середній час досягнення піку – 1 година (0,5-2 години). Пероральний розчин 10 мг або 20 мг, середній час досягнення піку становить 0,9 години та 0,7 години, середня пікова концентрація в плазмі становить 9 мкг/л та 21 мкг/л відповідно, а тривалість ефекту препарату може досягати 1 години. Швидкість зв'язування з білками цього препарату становить близько 95%. Через 1,5 години після одноразового перорального прийому 20 мг вміст препарату в спермі становить 0,00018% від дози. Препарат метаболізується переважно в печінці цитохромом P450 (CYP) 3A4, а невелика кількість метаболізується ізоферментами CYP 3A5 та CYP 2C9. Основним метаболітом є M1, що утворюється шляхом деетилювання піперазинової структури цього препарату. М1 також має ефект пригнічення фосфодіестерази 5 (близько 7% від загальної ефективності), а його концентрація в крові становить близько 26% від концентрації вихідної сполуки в крові та може додатково метаболізуватися. Швидкість виведення препаратів у формі метаболітів з калом та сечею становить приблизно від 91% до 95% та від 2% до 6% відповідно. Загальна швидкість кліренсу становить 56 л на годину, а період напіввиведення вихідної сполуки та М1 становить приблизно від 4 до 5 годин.